Богдан Бондаренко: «Чим більше ти піднімаєшся, тим більше ти розумієш, що все вийде»

Богдан Бондаренко: «Чим більше ти піднімаєшся, тим більше ти розумієш, що все вийде»Чемпіон світу та Європи зі стрибків у висоту, бронзовий призер Олімпіади-2016, чемпіон і бронзовий призер IIЄвропейських ігор легкоатлет Богдан Бондаренко розповів про відбір на Олімпіаду в Токіо, складнощі тренувань в умовах карантину, мотивацію, яка дозволяє не опускати руки через травми, а також про прикмети у спорті та своє хобі розповів в інтерв’ю сайту Управління у справах молоді та спорту Харківської облдержадміністрації.

- Який зараз стан з відбором на Олімпійські ігри? Чи вдалося вже завоювати ліцензію?
- Ні, ліцензії поки ще немає.

- А як проходить олімпійський відбір у легкій атлетиці?
- Або по рейтингу, або виконати норматив. У нас потрібно стрибнути 2.33м. За рейтингом проходять перші 16 чоловік. Але з огляду на те, що цього рейтингу ще немає, та не зрозуміло, з якого року будуть рахувати результати, то на даний момент визначити, хто проходить за рейтингом не можливо. Буде все рахуватися вже безпосередньо перед самою Олімпіадою. В свою чергу, зараз по всьому світу карантин, та людям також важко виконувати і нормативи. Поки підтримуємо свою форму. Скажімо так, тренуємося, але що буде далі, незрозуміло. В літку повинен був бути чемпіонат Європи, але його скасували. Олімпійські ігри перенесли на наступний рік.

- Чемпіонат Європи скасували взагалі або також перенесли?
- Поки не зрозуміло. Франція, де він повинен був пройти, заявила, що в ці терміни проводити чемпіонат точно не буде. Поки обговорюють, але, думаю, що цього літа його вже точно не буде.

- Перенесення Олімпіади для вас плюс чи мінус?
- Ми вже входили у форму, та звичайно хотіли потрапити на Олімпійські ігри. Після того, як на минулій Олімпіаді у мене було третє місце, для мене стала основною метою завоювати медалі вище статусу на наступній Олімпіаді. Ми під неї дуже ретельно готувалися, робили ставку. Звичайно, трохи не встигали підготуватися, через те, що минулого літа була травма та не зовсім вона була ще залікована. Але стан вже був гарний, і перенесення Олімпіади, він звичайно засмутив. Але я розглядаю це як плюс. Я встигну прибрати всі свої слабкі місця, та розраховую, що наступний рік для мене буде ще краще, так як більше часу буде. Зараз в усіх нестандартна підготовка. Спортсмени не розуміють куди готуватися, як все буде далі. Я вважаю, що для мене це знову ж таки плюс, тому що через свої травми звик до подібних незрозумілих та складних ситуацій.

- Які враження залишила попередня Олімпіада в Ріо-де-Жанейро?
- І смуток, і радість. Двоякі такі враження. Грубо кажучи, за місяць до Олімпіади здавалося, що треба тільки вигравати, а якщо буде інша медаль, то це буде погано. Але з огляду на те, що за два тижні до Олімпіади я захворів, ця бронзова нагорода для мене була на той момент часу і в тому стані - подарунком.

- В умовах карантину закрилися стадіони. Як вплинув карантин на Ваші тренування? Як вони зараз проходять?
- Поки немає можливості тренуватися на стадіоні або десь ще. Звичайно, хотілося б її отримати. Займаємося в домашніх умовах. Звичайно, це не зовсім те, що потрібно. Не можна вийти на доріжку, зробити стрибки. Займаємося зараз зміцненням. Це на сьогоднішній день не так погано, але неможливо тільки цим займатися весь час. Можна займатися цим два тижні, чотири тижні, але протягом двох-трьох місяців це важко психологічно. Крім того не розумієш, куди готуєшся. Коли немає тренажера, все робиш з гумою або з гантелями, але це не те.Також розумієш, що хтось знаходиться в ще складніших умовах, але хтось знаходиться і в кращих умовах. Деякі спортсмени мають вдома у себе сектор стрибків у висоту або з жердиною. На них карантин не так сильно відіб'ється.

- Ви неодноразово говорили, що травми заважають і тренувальному процесу - перед змаганнями практично не стрибаєте. За рахунок чого виходить після травм показувати результати на змаганнях?
- Багато часу приділяємо, так би мовити, психологічній роботі. Робимо вправи, наближені до стрибків, так щоб не травмувати, але пам'ятати. Прокручую багато разів в голові, як буде проходити стрибок, якою ногою що буду робити, який рух та в який момент я повинен зробити. Я думаю, що це допомагає сконцентруватися і уявити, як це все відбудеться. А коли вже виходиш в сектор, згадуєш все це. Думаю, ось такий настрій допомагає. При цьому кожен стрибок, кожне змагання ми з тренером потім дуже продуктивно розбираємо, дивимося де помилилися, що потрібно було зробити по-іншому, що вийшло добре, а що погано.

- На Ваш погляд, чи можна в професійному спорті уникнути травм? Або це невід'ємна його частина?
- Я думаю, що невід'ємна частина. Усі показували би дуже високі результати, якби не було травм. Тому потрібно дуже грамотно до цього підходити. Ідеально, звичайно ж, їх уникнути. Але найчастіше ми робимо ті вправи і ті рухи, до яких за своєю природою людина не призначена. Наше тіло не призначене, наприклад, розбігтися і наштовхнутися на максимальній своїй швидкості на гуму, а під час відштовхування отримати навантаження на коліно близько 1000кг. Не призначено тіло для цього, тому травми однозначно будуть.Ті, хто можуть їх передбачитита вилікувати, тій перемагають.

- Ви часто виставляєте відео своїх тренувань в соцмережах. Це більше для мотивації підростаючого покоління?
- Напевне так. Коли я був молодший, багатьох речей не розумів. Мені не вистачало інформації, не було можливості подивитися, як тренуються більш титуловані спортсмени, що вони роблять. Багатьох помилок можна було тоді уникнути. Я вважаю, що потрібно ділитися, щоб у молоді було якесь розуміння. Коли у тебе є можливість отримати інформацію, тоді більше шансів не допустити якихось помилок. Завжди цікаво подивитися, що роблять твої конкуренти і друзі. Це дає можливість розвиватися. Я хочу, щоб молоді спортсмени не допустили тих помилок, які я допускав.

- До серйозних змагань Ви часто готуєтеся в Африці. Чому саме там? У чому особливості даної підготовки?
- Особливість в тому, що це знаходиться на висоті 1200м над рівнем моря. Це дає ефект під час перебування там і після. Ми колись спробували і зрозуміли, що конкретно для мене це місце підходить. До того ж ми їдемо туди, коли у нас холодно, а там інші погодні умови. Ми приїжджаємо і в теплі можемо тренуватися на вулиці. Для мене це краще, ніж тренуватися в манежі. Тому і такі показники.

- Один з Ваших останніх високих результатів - бронзова медаль на Європейських іграх. Крім того ви завоювали «золото» в команді. В Мінську використовували нову систему змагань в легкій атлетиці - динамічну легку атлетику. На Ваш погляд, наскільки цікавий даний формат?
- Це цікаво тим, хто глибоко розбирається в легкій атлетиці, коли вивчив всі нюанси і розумієш, що відбувається в секторі. Але звичайному глядачеві дуже важко донести правила. Навіть спортсмени, які виступали, вийшовши в сектор, до кінця не розуміли, як це буде відбуватися і чому так, а не по-іншому. Було багато плутанини. Але, безумовно, легка атлетика повинна розвиватися. Потрібно чимось залучати глядачів і спонсорів для того, щоб вид ставав більш цікавим. І цей крок, він необхідний. Ці експерименти, безумовно, дадуть свої плоди. Але поки в тому форматі, в якому проходили дані змагання, вони важкі для розуміння.

- Ваш батько є також Вашим тренером. Легко працювати з рідною людиною, або навпаки, він більше чекає від Вас?
- Мені здається це краще в тому плані, що з тренером шляху все одно коли-небудь розійдуться. А коли тренує тато, який буде з тобою усе своє життя, то він розуміє, що якщо зараз десь перегнути, я можу отримати травму, яка може вплинути на мою подальшу якість життя. У нас сходяться цілі - потрібно показати максимальний результат, але показати так, щоб можна було потім нормально жити. Я знаю деяких людей, які говорять, краще б я поїхав на дві Олімпіади, а на три, і не поміняв коліна, не поставив титанові суглоби, грубо кажучи. В цьому плані мені дуже подобається, що з татом ми намагаємося знайти максимально правильні вправи, які дадуть мені можливість не тільки показати високі результати, а показувати їх як можна довше.

- Не дивлячись на низку травм, Ви не опустили руки та продовжуєте досягати результатів. В чому знаходите мотивацію?
- Є ще почуття недореалізованості.Того, що тренуєшся-тренуєшся, але щось заболіло і не вдалося показати результат. Я вірю, що ще вийде показати кращий результат, що вийде завоювати медалі вищого ґатунку на Олімпійських іграх. Так буває, півроку тому було боляче бігати розминку, а через ті ж півроку я вже стрибаю та відчуваю себе відмінно. Допомагає віра в те, що все вийде. У нас вже були ситуації, коли здається, що виходу немає, що потрібно опустити руки і займатися чимось іншим, але ми продовжували і досягали успіху. Чим більше ти піднімаєшся, тим більше ти розумієш, що все вийде.

- Ви були дуже близькі до того, щоб побити світовий рекорд легендарного кубинського стрибуна у висоту Хав'єра Сотомайора - 2м 45см. Чи залишається це також Вашою метою?
- Звичайно, дуже хочеться, але для цього потрібно виконати ще дуже багато роботи, щоб не підвели суглоби, зв'язки. Якщо вони не підведуть, то все вийде.

- Часто ви виходили на змагання в різних шиповках. Це такий талісман на удачу?
- Ні. З ними так вийшло. Є шиповка для поштовху, яка має дуже велике значення. Вона дуже індивідуальна, і її важко підібрати. Якщо взяти іншу модель, то вона може не підійти. Тому на правій нозі була та, до якої звик, а на лівій - інша. Виходили нові моделі, та за умовами контракту, потрібно було міняти старі. Знайшли компроміс - залишили старий варіант для поштовху, який мені дуже подобався тав якому я краще себе відчував. А на іншу ногу одягали з нових моделей, які, в залежності від сезону, кожні півроку змінювали колір.

- А взагалі чи є якісь прикмети або традиції у Вашому спорті?
- Особливих прикмет якихось немає. Знаю, що шкарпетки, коли є лівий і правий, то потрібно одягати на праву ногу лівий, а на ліву - правий.

- Самі вдаєтеся до таких прикмет?
- Рідко.

- Чим ще захоплюєтеся крім спорту?
- Риболовлею. Для мене це невід'ємна частина. Навіть коли подорожуємо, намагаюся потрапити на риболовлю. Це місце де можна відпочити, подумати, усамітнитися. Є й інші речі, які подобаються, але заняття професійно спортом не дають можливості щось зробити. Наприклад, їздили з друзями кататися на лижах, але я лише спостерігав осторонь, тому що, розумію, якщо зараз впасти та отримати якусь травму, то це все дуже сильно може позначитися на спортивній кар'єрі. Тому в багатьох захопленнях я поки залишаюся спостерігачем. Залишаю це на майбутнє. Коли закінчитися спорт, тоді можна буде спробувати стрибнути з парашутом, кататися на лижах, їздити на мотоциклі. А поки потрібно відкласти це і займатися більш простими хобі, не травмонебезпечними - пограти в більярд чи боулінг, та ж рибалка.

- А яку найбільшу рибу зловили?
- Ще давно, років п'ять-сім тому, коропа на 5.5 кг виловив. Це була така велика риба для мене.

- Як ставиться сім'я до того, що через зборита змагання Вас часто немає вдома?
- Важко. Зараз я став намагатися трохи менше виїжджати, намагаюся більше часу проводити на місці. Тому що психологічно важко, коли розумієш, що за два роки свою дитину ти більше не бачив, ніж бачив. Діти в цьому віці дуже швидко змінюються. Приїжджаєш, а вже волосся з'явилося, приїжджаєш, а вже ходити почала. Хочеться всі ці моменти побачити та запам'ятати, але не виходить. Виправдовую себе тим, що спортивна кар'єра не така довга. Вік спортсмена він короткий, і потрібно максимально викластися, щоб потім не шкодувати ні про що.

- Після того як завершитися кар'єра спортсмена, ким себе бачите? Тренером, або в іншій галузі?
- За весь тренувальний час з'явилося розуміння про спорт. Є також своє бачення, як розвивати легку атлетику та спорт в цілому, залучати молодь. Тому, хотілося б, залишитися в цьому руслі, бути пов'язаним зі спортом, зі здоровим способом життя. А там подивимося, наскільки це вакантне і затребуване буде.

- Що б побажали людям в умовах карантину та вимушеної ізоляції?
- Я думаю, що потрібно використовувати цей час, щоб розвиватися, щоб реалізувати плани, які були відкладені на потім. Ні в якому разі не потрібно впадати у відчай, а бачити в цьому тільки можливості якісь. Думаю, що все буде добре. Ми всі разом зможемо перемогти, якщо будемо правильно ставитися до даної ситуації та виконувати усе необхідне, щоб хвороба ця пішла якомога швидше.